МУЗИКА ЯК ТРАНЗИТИВНИЙ МЕДІУМ КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному осмисленню музики як транзитивного медіуму культурної пам’яті в умовах
цифрової трансформації культури. Музику розглянуто як форму збереження і передачі культурного досвіду, що не
зводиться до усталених типологій пам’яті. Обґрунтовано, що вона функціонує на перетині індивідуальної і колективної,
комунікативної і культурної пам’яті, забезпечуючи їхню взаємодію та взаємне перетворення. Особливу увагу приділено
механізмам її мнемонічної дії, зокрема афективному виміру, тілесній укоріненості та семантичній реконтекстуалізації.
Показано, що музика здатна актуалізувати пам’ять поза межами вербальної артикуляції, зберігати травматичний досвід
і підтримувати колективну ідентичність у ситуаціях руйнування традиційних форм культурної трансмісії. Розглянуто
трансформації музичної пам’яті в цифровому середовищі крізь призму мнемонічної «детериторіалізації» (Ж. Делез, Ф.
Гваттарі). З’ясовано, що цифрові платформи одночасно розширюють поширення музики та послаблюють її зв’язок із
первинним контекстом. Окреслено можливості ретериторіалізації музичної пам’яті. Аналіз пісні Джамали «1944»
доводить, що музика може актуалізувати витіснену колективну пам’ять на глобальному рівні. Таким чином, музика
постає не лише як носій пам’яті, а як жива форма її руху, у якій минуле щоразу набуває нового звучання.